Пусть ад разводит свои костры. Но сначала мы заставим этот мир содрогнуться.
найтемніша вереснева ніч цієї зими
пропахла вересом
твоїми важкими як дим осіннього листя парфумами
дешевою кавою
лаком для нігтів
шкіряними курточками

твої найсолодші пальці з присмаком нікотину
шоколаду
цукрової вати
медицинського спирту
і свіжого хлібу
з облупленим чорним лаком на нігтях
і кров*ю під ними

твої губи сухі, як гірка кориця
м*ятний язичок
з присмаком неба
очі з фотоспалахами замість зіниць
в яких знаходжу свій божевільно закоханий погляд

найтихіший літній зоряний ранок цієї осені
в чорному шовку
сріблі блискіток у твоєму сплутаному волоссі
потікшій туші
похмільному тумані
прощанням з закоханістю

@темы: crazy, мои стихи, помятые